Не щезай

Ти можеш іти крізь сутінки тихо-тихо,
Чекати нових річок та нових локацій,
Ти можеш лиш поглядом розчепурити лихо,
Ти можеш долати силу усіх дистанцій…

А я – легкокрила тінь, беззмістовна Кліо,
Твоєї душі довершеність я фіксую,
І часто себе питаю: навіщо тіло?
Навіщо мішок шкіряний там, де Дух вальсує?

І ми живемо, через вранішній біль-зітхання
Зигзицями летимо, навкруги – водойми,
І перша моя любов, і твоя – остання,
Це просто безсмертні мантри у знань безодні.

Автор публикации

не в сети 2 года

Марина Чиянова211

Комментарии: 28Публикации: 213Регистрация: 17-10-2021