Мандруючи пелюстками наших надій,
Гортаючи океани снів та думок,
Ми вийдем з глибинної темряви. Хочеш — дій,
Але притягає відстань. Її урок –
Приспів
Нехай моє ім`я бринить металом,
Твоє ж завжди лозою пнеться в гору,
Ми зачепилися за ці корали
В морях, де поміркована незгода.
Це тиша, болюча тиша затертих фраз.
Це рими, невпинні рими, бурхливий темп.
Це вічна таємна вірність і це екстаз
навіяних темноокістю хижих схем.
Вітаючись з небом, танеш в його пітьмі.
Покликавши громи, чекай, і вони прийдуть.
Ти снишся, як дике марево, і мені
Доводиться опиратися силі пут.
Вагаючись, передбачити геть усе.
Читаючи, впізнавати в тобі себе.
Давай вип`єм телепатії саусеп,
А потім зітремо з пам`яті все живе.
Автор публикации
Марина Чиянова
Комментарии: 28Публикации: 213Регистрация: 17-10-2021
