Неповторність кожної краплинки води, кожної хмари на небі, кожного пелюстка квітки, кожної миті життя…
Саме цю ідею “вічного сьогодення” подарував світовому мистецтву японський художник Кацусіка Хокусай.
Чим є його художня школа та метод?
Вони безкраї, надихаючі та водночас дуже впорядковані, але крім очевидної декоративності ці шедеври мають і філософську змістову визначеність.
Згадаємо історію Японії. Це був час жорстко сегментованого, майже кастового суспільства, міжусобиць та пошуків мудрості. Кожен імператор мав доступ до глибинних теоретичних знань, при дворі саме науковці та мудреці визначали хід подій, і цінувалися іхні поради як золото.
У численних мандрах шукав Кацусіка Хокусай свою глибинну природу, нові підходи до живопису, нові барви та сюжети.
Найбільший внесок, принаймні кількісно, він зробив у справу ілюстрування книг та створення портретів акторів театру кабукі.
Працюючи на замовлення різних міських громад, Хокусай розвивав власний погляд на естетику, композицію, сюжети та техніку виконання живописних та графічних робіт. Основними рисами його творчого методу були бездоганна техніка, уважність до деталей, пристрасть до природи, природне чуття гармонії зі світом, позиція споглядача міських сцен та мальовничих природних ландшафтів.
Змінюючи місця проживання, своїх наставників, навіть псевдоніми, яких було понад 30, Хокусай залишається вірним своїм ідеям. Він використовує художню деталь як спосіб зображення іншого сегменту дійсності.
Дивовижно виглядають статичні, ніби застиглі у кризі хвилі морів Хокусая, надихає велична краса гір, а небо, здається, вміє розмовляти, настільки красномовною є кожна змальована цим видатним майстром хмара.
Відходячи від твердих форм у мистецтві, долаючи сюжетну та соціальну обумовленість своєї творчості, саме Хокусай дарує світові таке явище, як манга. Це сталося в 1814 р.
Загалом життя не так вже й балувало Хокусая. Весь час перебуваючи в дорозі, він пережив досить короткий період своєї слави та життєвого комфорту, а далі знову бідність схопила його в свої цупкі пазурі.
Йдучи з життя, Хокусай шкодував про те, що він так і не зміг стати справжнім художником. Так, це типове для японської культури явище – постійне підвищення вимог до себе, змагання сильної особистості з собою, спроби створити найкращу версію себе.
Хокусай залишив по собі декілька сотень блискучих, неординарних, новаторських робіт. Його живопис із етнічного перетворився на світовий, а творча манера була настільки гнучкою, що діапазон творів від ілюстрацій збірок поезії до станкового (декоративного) живопису не може не вражати. “Манга” Хокусая стала чимось на кшталт “Людської комедії” Оноре де Бальзака – збіркою побутописних, історично достовірних, іронічних та прагматичних спостережень, які відображують дух часу.
До живопису цього легендарного японського майстра звертаються тоді, коли шукають внутрішню тишу, коли не вистачає контакту з природою, коли потрібне натхнення, і воно неодмінно приходить, як цвітіння сакури та бентежні морські хвилі під повним місяцем.
Автор публикации
