Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
(с) Володимир Сосюра
No one’s loved this way. In a thousand years
such a love will come next. On a day like this
the spring is here, and the earth is so bright.
And the earth breathes blue, it takes hands to the sky,
On a day like this the spring comes in flowers,
and it trembles with pleasure immeasured.
I can see your eyes happy in a light spring mist,
and my heart fades like a flower,
and my blood flows around in my veins,
as if reeking of orach.
Hey, bright stars! Hey, quiet moon!
Have you seen more love anywhere?
I will draw the Orion down for her,
I, the poet of dull country mornings…
No one’s loved this way. In a thousand years
such a love will come next. On a day like this
the spring is here, and the earth is so bright.
And the earth breathes blue, it takes hands to the sky,
On a day like this the spring comes in flowers,
and it trembles with pleasure immeasured.
(c) Translated into English by Maryna Tchianova
Автор публикации
