Уяви

Уяви собі,

як тіні (саме твої)

ходять оселями тихо.

Уяви. Ти входиш у джазовий вік,

з обличчя падають стрази.

Уяви собі – від метеликів до кісток

переформатування

внутрішньої відрази.

Уяви собі –

у прямому ефірі

про походження друзів, книг та тіней

говорить не Дідона в тобі,

а Еней.

Уяви собі –

гірше за кулі

непевність

та невідомість.

Я огортаю

порфірою

наші тези,

що пірнають

у сповнену

дір

свідомість.

Уяви собі –

лиш вершина і ми самі.