Добавлено в закладки: 0
Ти можеш іти крізь сутінки тихо-тихо,
Чекати нових річок та нових локацій,
Ти можеш лиш поглядом розчепурити лихо,
Ти можеш долати силу усіх дистанцій…
А я — легкокрила тінь, беззмістовна Кліо,
Твоєї душі довершеність я фіксую,
І часто себе питаю: навіщо тіло?
Навіщо мішок шкіряний там, де Дух вальсує?
І ми живемо, через вранішній біль-зітхання
Зигзицями летимо, навкруги — водойми,
І перша моя любов, і твоя — остання,
Це просто безсмертні мантри у знань безодні.

Один, но какой, комментарий!
Выберите тарифный план, чтобы оставлять и просматривать комментарииПри продлении тарифного плана до его завершения предоставляется скидка 25%.
50
490
1190