Моїй бабусі

На краю,коло поля,села,,Скотувата,,

Стояла біленька бабусина хата

Мила серцю і душі хатина

Той що пише,а тоді була дитина

 

Стріха покрита очеретом товстенько

Стовпи підпирають на призьбі низенькій

Обнесена хата тином вишневим

Красується хата з кленом зеленим

(Це його в п,ять років батько посадив

В дитинстві він природу дуже полюбив)

 

На доріжках віниччя росте в рядочок,

А в низу, квітучий вишневий садочок

Кам,яний колодязь з чистою водою

Йде  бабуся з коромислом тихою ходою

 

У дворі стояло тесане корито

Коло кам,яне,щоб ножі точити

Галасають півники,дзьобами деруться

На подвір,ї  піч стоїть,там коржі печуться

 

Роспустились обрикоси – такі білі,пахучі

Бджоли коло них гудуть,мов чорнії тучі

Запах духм,яний серце спирає

Повітряний настрій тиск піднімає

 

Рано – вранці півник заспіває

Бабуся встає.поратись починає

Дідусь йде з палицею,шпаків відганяє

З вишні у садочку,гарний день вітає

 

Звечоріло.Посідали на мазанці – призьбі

Бабуся порається – щоб чого поїсти

Сало,яйця,молодий часничок

І холодний з погрібка достає кислячок

 

За хатою тянеться поле широке

Тече річка смугаста,вздовж – верби високі

Село було завжди таким вільним,тихим,

Мов в раю воно жило, і не знало лиха

 

Я бабусю пам,ятаю:все в одній кофтинці

У спідниці темній,у хустинці білій

Мовчазна була бабуся,що не заважало –

Розуміти її настрій ,та й не сумувала

 

103 роки прожила моя бабуся мила

Як же я тебе,з дідусем любила!!!

коло – Возле

Коло – колесо

Стріха – крыша

очерет – камыш

Мазанка – призьба – Возвышений порог вдоль стены,на которой столбы подпирали крышу

Дзьоб – клюв

Шпак – скворец

Спідниця – юбка