Сказав незграбний подорожній:
“Її недовгим буде вільний шлях”.
То що, він – ясновидець, може?
Чому читає він в серцях?
А Ви були вогнем в реторті,
Хімічним явищем природи,
Нахабним пульсом крізь аорту
Ви мчали серед днів незгоди.
А Ви були містичним сяйвом,
І підземеллям, і мостами,
Ви на серцях чутливих грали
Цвітінням квітів та річками.
Так я, досліджуючи гирло,
Дісталася до середини,
Природу слід любити вірно
Від дня народин до спочину.
Вогнем небесним та водою,
Літаврами випробування,
І неодмінною красою
Німих посвят. Мої бажання –
Скарби всі наші повернути
І дати відсіч злу навколо,
Тому у серці, мов в каюті,
Пливе гнучке та свіже Слово.
Ваш погляд досі загадковий,
Моя свобода – сенс рівняння,
Блакитні очі бачать Слово…
Звитяжні наші починання!
Автор публикации
