De dignitatem

Коли чиїсь тонкі пальці перемикають

клавіш режими,

ти розумієш: долі не бувають чужими.

Коли з гір до річок несе вітер

нові ідеї,

замість яблук Афіна знаходить гачок…

Чи спокійно без неї?

Ні, до Венеції не так прямувати.

Там до тіней палаццо додати б ватри.

Подвоєні приголосні чи стандарти?

І магдаленас у Магдебурзі –

вже не мистецтво,

а побічний ефект

кольорових скерцо,

чи то гра

небесного хірурга – Дурги

на віні,

що сповіщає про перетин

сюжетних ліній.

Крізь які скельця дивитись на Еверест?

Чи ввійдуть ефемерні Геспериди у цей контекст?

Тож невідомо, чи досяжний цей ідеал,

та педантично,

всі помилки викорінюючи з осель,

до `Марсельєзи` злітає замішаний на

павутинні й тиші

найдивніший у світі коктейль.